Казкотерапія

Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто — негативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільпого віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для при­йняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво­юють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та бать­ки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це до­поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв'язувати самостійно. Знаючи основи казкотера­пії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а ко­пітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Каз­ки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

ПРИНЦИПИ ТА ФУНКЦІЇ КАЗКОТЕРАПІЇ

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спи­раємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найважливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дуже дидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попереджають про наслідки тих чи інших наших учинків але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотєрапії

Таким чином, перший принцип казкотерапії — донести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотєрапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотєрапії

Казки мають вагоме значення у вихованні та роз­витку дітей, виконуючи різні функції:

•   діагностичну;

•   прогностичну;

•   виховну;

•   коригувальну.

Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти і! реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотєрапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не-тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за-идяки цій функції нам відкриються особливості по-педінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться и подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоге-рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінкі на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані ті поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ

Психологічна атмосфера занять

Центральний момент казкотерапії — добровільність участі дітей. Тому важливою є мотивація учасників необхідно знайти адекватний спосіб залучення дітей до казкотерапії. В одному випадку це може бути образний текст, частушки, небилиці; у іншому — розглядання ілюстрацій, відгадування загадок про казкових героїв Необхідно, щоб кожна дитина могла відчути уважне ставлення з боку дорослого.

Не всі діти відразу розпочинають брати участь у грі. Деякі з них спочатку хочуть поспостерігати з боку за тим, що відбувається, і лише згодом у них виникає бажання самим брати участь у цікавому ви довищі.

З урахуванням індивідуальних особливостей ді­тей починаємо казкотерапію з тими, хто швидше відгукується на запрошення дорослого; при цьому додатково мотивувуємо на залучення до гри решти дітей. Від ступеня психологічного комфорту учасників безпосередньо залежать їх активність, гли­бина емоційної активності.

До проведення казкотерапії діти знайомляться з казкою. Це потрібно для отримання цілісного уяв­лення від її тексту. Крім того, при повторній зустрічі з казкою дошкільникам буде легко зосередитися на об­разній лексиці, що характеризує зовнішній вигляд героя, виразно відобразити в міміці, русі емоційний стан персонажа.

Не менше уваги приділяємо уваги руховій ак­тивності дітей. Стомленість після багаторазового вико­нання психогімнастичних етюдів призводить до мимо­вільного розслаблення організму і, отже, позбавлення емоційного напруження. Лише незначну частину часу діти розташовуються на стільчиках, коли:

•   дорослий розповідає казку;

•   вони фантазують за музичною композицією;

•   вони перебувають у ролі глядачів у грі-драматизації за окремими епізодами казки.

В іграх заохочуються самостійні висловлювання дітей щодо сюжету казки, дій однолітків, власних переживань. Після завершення казкотерапії обгово­рення не зав'язується саме по собі, дорослий розпитує дітей про те, які ігри і вправи сподобалися, запам'яталися, ролі яких казкових героїв хотілося б виконати повторно. Якщо дитині важко сформулювати зв'язну розповідь по пам'яті, їй пропонується пере­глянути відеозапис окремих ігор казкотерапії. Думка дітей обов'язково враховується.

Між сеансами казкотерапії звертаємо увагу на поведінкові реакції, емоції дошкільників. Замк­нутим малюкам доцільно розподіляти ролі героїв із сильними рисами вдачі (сильний ведмедик, сміли­ва білочка). Діти, які схильні до упертості, капризів у казкотерапії зображають негативні риси характеру, коментують, складають історії про таких персонажів. Згодом можна помітити позитивні зміни, поліпшення настрою, розвиток емоційної стійкості та зв'язного мовлення кожної дитини.

Склад групи

Казкотерапія проводиться в підгрупах. Склад кожної з них не перевищує 12 дітей. Оптимальна кількість учасників — 8 -10 дітей. Як свідчить практика, саме в цьому діапазоні ефекти групової казкотерапії можуть виявлятися особливо яскраво.

Участь в іграх дошкільників із різними рисами вдачі, рівнем розвитку спрямовує проведення казкотерапії у рівному тоні. Разом із тим у групі не пови­нно бути більше однієї гіперактивної, дратівливої, схильної до рухового неспокою дитини.

Бажано, щоб до складу кожної підгрупи входили діти, здатні ефективно встановлювати контакти з ото­чуючими, правильно розрізняти їхні емоційні стани, а також такі, які вміють передати характер казкового героя в русі, міміці та мовленні. Такі діти не тільки можуть захопити інших власним артистизмом, але і разом із дорослим надають допомогу одноліткам, які зазнають труднощів у вираженні міміки, рухів; передають іншим дітям свої комунікативні вміння на підсвідомому рівні.